Наш вертеп продовжив багаторічну традицію мандрувати Україною. Цього року вертеп Студентського Братства УКУ відвідав східні терени України, а вертеп Студентського Братства Львівщини - Дніпропетровськ та Дніпродзердзержинськ. Враженнями про це ділиться учасниця.

Цьогоріч радість народження Сина Божого я, братчики та посестри і наші друзі з театру "Гачок" розділили з жителями Дніпропетровщини. Взявши з собою бадьорого настрою, гарних намірів та трохи теплого одягу, ми вирушили у дорогу. Ці кілька днів створили мені найпрекрасніше Різдво.
Хочеться від щирого серця подякувати усім дніпропетровцям та дніпродзержинцям, котрі слухали і колядували разом з нами, допомагали з переїздами, годували та приймали на нічліг.  Дякую Міському Палацу дітей та юнацтва! Коли ми зайшли в приміщення тамтешнього Центру української культури, то побачили близько сотні виробів, прикрашених петриківським розписом: українські вишиванки, рушники, витинанки, писанки, зірки. Все в приміщенні було огорнене українським духом!
Величезний уклін працівникам будинку-музею Дмитра Яворницького! Ви - люди, які продовжують справу Дмитра Івановича і я щаслива, що змогла стати частинкою цього чудового дійства. Дякую за спільну коляду! Саме тут ми познайомилися з 5-річною Міленою, яка декламувала вірші Шевченка, а згодом міцно усіх нас обіймала і дарувала повітряні поцілунки. Тепер я з впевненістю можу стверджували, що в Дніпрі ростуть справжні маленькі українці.
Окремо хочу сказати про тих людей, котрі залишили глибокий слід в моїй душі. Вояки. Молоді та здорові, які пригощали нас пряниками.Та поранені. Війна понівечила Ваші тіла, але дух у Вас незламний! Низький уклін кожному з Вас!
Дякую Едуарду, який 2 дні чекав нагоди заколядувати разом з нами. До слова, цей чоловік ще за кілька попередніх років зібрав довкола себе людей і ходив колядувати містом не раз і не два!
Наше спасибі всім-всім водіям автобусів та трамваїв, котрі возили нас, слухали наші колядки, пасажирам, які фотографували, записували наші пісні і дякували за приїзд. Дякую Вам усім!!!
Великий уклін о. Ігорю Пагуличу та його дружині Марії з Дніпродзержинська, за справу котру Ви робите та за добрі слова. За теплий прийом і смачний борщ!
Просто надзвичайно велике спасибі Дмитрові та його сім'ї з Дніпродзержинська, який нас приймав у рідному місті, допомагав з перебуванням. Відверто кажучи, мене ще ніколи так не зустрічали. Дякую Дмитровій мамі, яка заплакала. Для нас усіх це своєрідний катарсис. Всі сміялися над жидом, розчулювалися від слів Настуні-пастушка, але ми ніяк не могли припуситити, що хтось заплаче. Особисто для мене це була найбільша вдячність за нашу коляду.
Дякую сім'ї Ярошів за те, що я тепер точно знаю, що у Верховній Раді є справжні українці, яким можна довіряти.
Дякую кожному, хто вірив нам! Я точно знаю, що наступного року в Дніпропетровську ходитиме колядувати Едуард, який знає колядки краще, ніж ми. Я абсолютно впевнена, що в Дніпродзержинську знову буде чудовий вертеп і щиро вірю, що ми спільно з Вами змогли створити справжній Різдвяний Дух!!!
Дякую Вам за те, що остаточно укріпили мою віру в Соборну Україну! Міф про те, що на Сході вороже сприймають українську мову чи львів'ян, це така ж нісенітниця як бандерівці з нацистськими прапорами, які бігають центром Львова.


Христос Рождається! Славімо Його!
Слава Україні! Героям Слава!

Ярина Бобко
Фото Василя Возняка та працівників Дніпродзержинської виправної колонії